Буває, що клей, нанесений грубим шаром, ще й наступного дня залишається м'яким. Причина в тому, що хімдобавки, що містяться у плиточних клеях, мають властивість відтягувати початок твердіння цементу. Розчин обов'язково набере міцність, але пізніше.
Часто в суху спекотну погоду клей раптово перестає клеїти плитку – на його поверхні утворилася непомітна плівка хімдобавки, що висохла. В такому випадку достатньо зібрати клей з поверхні, знову перемішати і продовжувати роботу.
Дешеві клеї для плитки надійно тримають тільки на стабільних основах. Не варто використовувати їх для роботи, наприклад, по гіпсокартонних перегородках.
Компоненти сумішей мають різну тривалість розчинення та набухання. Тому витримування 5 хвилин замішаної з водою суміші та повторне перемішування є дуже корисним.
Фінішні гіпсові шпаклівки легко поглинають вологу з повітря. При зберіганні у відкритій тарі досить швидко частина гіпсу прореагує а деякі добавки розкладуться під дією вологи. Через тиждень така шпаклівка починає твердіти буквально за 5 – 15 хвилин.
Вапняні штукатурки непридатні для обробки гіпсокартонних перегородок – свіже вапно «перепалює» папір і шар затверділої штукатурки відпадає. З цієї ж причини шпалери по вапняній штукатурці варто клеїти щонайраніше через місяць.
Традиційні ґрунтовки під вапняні штукатурки не варто використовувати. Плівка полімеру, що утворюється, не дозволяє вапну «прикипіти» до основи і штукатурка гірше тримається. Краще стіни просто змочити чистою водою.
Буває, що у панельних будинках після шпаклювання стелі, з'являються плями та місцями відшаровується шпаклівка. Причиною часто буває недбальство виробників плит, які змащують форми не спеціальним препаратом, а будь-яким підручним мастилом. При створенні захисного армуючого шару в системі теплоізоляції необхідно звертати увагу на густину сітки. Вона повинна бути не нижче 140 г/м2. Така сітка стійка до агресивного впливу компонентів клею. Легші (дешевші) сітки з часом у масі клею «згорять».
При створенні системи теплоізоляції з екструдованого полістиролу клей треба наносити на всю поверхню плити. Або використовувати для приклеювання спеціальну пінку.
Вапняна фарба від ТМ «Будмікс» не містить шкідливих для здоров'я речовин. Поєднуючи переваги вапна (бактерицидність, чудова покривна здатність) та зручність традиційних фарб, вапняна фарба має свої особливості:
1. При тривалому зберіганні фарба загущується, тому перед роботою її належить ретельно перемішати міксером. Фарбу для першого (грунтуючого) шару потрібно розбавити водою до потрібної консистенції (орієнтовно 30% води). Друге (остаточне) фарбування рекомендовано робити відразу, як побіліє грунтуючий шар, краще нерозбавленою фарбою, час від часу перемішуючи її у відрі. Відро з фарбою тримати прикритим, оскільки вапно швидко реагує з повітрям та утворює кірку.
2. «Вапнянку» можна наносити пензлем, валиком або розпилювачем. Валик рекомендовано використовувати з найкоротшим ворсом (велюровим). При нанесенні фарби на старе покриття (наприклад, побілку), навіть, якщо воно достатньо міцне, краще користуватися м'яким пензлем – валик може відривати старе покриття, розмочене фарбою.
3. Уважно прочитайте інструкцію на барвнику – не будь-який з них підходить до вапняних фарб! Деякі дешеві барвники мають різкий та неприємний запах. «Вапнянка-Б» (Білосніжна) при кольоруванні дає більш світлі тони і отриманий колір може відрізнятися від бажаного – зробіть пробне фарбування на невеликій поверхні. Не намагайтесь добитися густих, насичених кольорів – вапно «відбілює» барвник. Крім того, передозування деяких з барвників загущує фарбу та зменшує паропроникність.
4. Фарба на основі високоактивного вапна. При виконанні робіт оберігати очі та шкіру! У випадку контакту з очима необхідно промити їх великою кількістю води та звернутись до лікаря.