Кладка стінового клінкеру

відсутність висолів на поверхні кладки (в суміші «Фасад» відсутні водорозчинні солі);

розчин на основі сухої суміші не дає відриву шматків розчину, що попереджує забруднення міжстінного повітряного простору вентиляційної системи фасаду;

сухі суміші прискорюють швидкість кладки (кладка клінкеру на звичайному розчині дає можливість за сміну возвести не більше 4-х рядів кладки, а суха суміш збільшує їх до 6-9 рядів).

При самостійному виготовленні розчину використовуйте портланд-цемент марки 400-500 без домішок. Категорично забороняється використовувати вапно.

Кладка клінкерної цегли

1. Попередження:

Рекомендована товщина швів — 10…12 мм. Причини: У швах кріпляться анкери та система армування фасаду; Товстий шов дозволяє компенсувати можливі лінійні відхилення цегли (+/- 2мм); Вертикальний шов може бути тоншим за горизонтальний на 1-2 мм щоб вирівняти візуальну товщину швів, адже на цегли є заокруглені фаски. Шви повинні бути повністю заповнені розчином. При цьому розчин не повинен попадати у повітряний зазор. Забороняється використовувати утоплений шов! Можливі варіанти показані на рисунку зверху (варіанти зліва). У якості імітації візуального ефекту утопленого шву рекомендується використовувати шов зліва внизу рисунку — він дає той самий візуальний ефект, але при цьому зберігається надійність шву.

В разі самостійного виготовлення цементно-пісчаного розчину, можливе використання «прутка». Пруток повинен бути на 2 мм товщим шва (для усадки цегли після виймання прутку, тобто 12 мм). Пруток закладається зі спідньої сторони фасадної кладки, таким чином він попереджує випадання залишків розчину всередину повітряного зазору та виступає в якості орієнтира товщини шва.

Не забувайте вирівнювати кожну цеглину у всіх ступенях свободи.

1.1. В процесі кладки завжди використовуйте цеглу з різних піддонів (одночасно з трьох-чотирьох), якщо використовується цегла з різних партій.

1.2. Наносіть розчин рівномірно на всю поверхню цеглини.

1.3. Вертикальні і горизонтальні шви повинні щільно прилягати до поверхні цеглини.

1.4. Використовуйте чистий інструмент, підтримуйте чистоту на робочому місці.

1.5. Негайно усувайте різного роду забруднення з поверхні фасадної кладки (наприклад, за допомоги сухої ганчірки та щітки). Не допускайте схоплювання цементного розчину на поверхні цеглини.

1.6. Не виконуйте кладочні роботи під час зливи та морозу. Не допускайте протікання розчину з шву на цеглу.

1.7. Негайно після схоплювання розчину (тест великим пальцем) шов необхідно вирівняти і одночасно ущільнити фуговочною кельмою (при цьому добре себя зарекомендували такі інструменти як: тріска (шорсткий шов) та відріз шлангу (формує внутрішній радіус). Обробка швів завжди повинна виконуватись на розчині однакової жорсткості.

1.8. Новозбудовану стіну захищайте від намокання на протязі 14 діб, шляхом накривання свіжої кладки поліетиленовою плівкою.

1.9. Кладка керамічних фасадів виконується з виразним виділенням розшивки. Для розшивки краще виконувати інші, ніж для кладки види розчинів. Але розчин для кладки та для розшивки може бути одним, в тому разі, якщо він для цього призначений. Розчин має мати пластичну консистенцію.

1.10. Очищення фасаду водою є лише косметичною операцією. Використання кислоти для очистки фасаду є крайністю. Фасад повинен бути викладено так, щоб не було необхідності використовувати хімічні речовини для його очистки.

1.11. Забруднення з фасадної цегли, що виникають в процесі ведення кладки та фугування швів потрібно знімати лише сухим способом.

2. Технологія кладки:

2.1. Укладіть «насухо» перший ряд цегли для правильної розмітки вертикальних швів. Для полегшення перев'язки цегли пропонуємо ширину вертикального шву брати 10 мм (дві ширини цегли + товщина шву = довжині цегли, тобто 120+120+10=250 мм). Вертикальні шви в першому ряді будуть визначальними в подальших рядах.

2.2. Ведіть кладку цілими рядами згідно середній висоті рядів.

2.3. Для стін з повітряним проміжком між шарами стіни шириною не менша 4 см необхідно у фасадному шарі зробити впуск (найнижчий ряд фасаду) та випуск (самий верхній ряд фасаду) повітря для забезпечення вільної циркуляції повітря. Щоб отвори не було помітно, на практиці це досягається наступним шляхом: через кожні чотири ряди робиться пустий вертикальний шов, заповнюючи його шматком утеплювача, котрий потім виймають по закінченні розшивки. Закриття вентиляційної повітряної пустоти будь-якою перегородкою потребує додаткових впускних та випускних шляхів.

2.4. З'єднання фасадного шару стіни з основним несучим шаром потрібно виконувати за допомоги анкерів, які виготовлюються з легірованої (нержавіючої) сталі (найкраще, якщо вони будуть виготовлені у заводських умовах). Як правило, потрібно чотири анкера на кожен квадратний метр стіни. Анкери потрібно вживлювати в стіну під кутом до керамічного фасадного шару, щоб не допускати наволоження теплоізоляційного шару при кондиціонуванні пару на поверхні анкеру.

2.5. При кладці рядів цегли потрібно попереджувати попадання розчину у повітряну пустоту. Для цього достатньо прижимати кельмою розчин на цеглі зі сторони повітряного шару.

2.6. Укладайте ряди точно до рівня шнуру-причалки, натягнутого на вертикальних рейках (див. п.2.4.1), що показує середню висоту ряду. Це попередить багатократний контроль рівня рядів та відхилення по товщині шва та цегли, а їх можливі візуальні відхилення зникнуть.

2.7. В разі, якщо колір розшивки швів відрізняється від кольору розчину, після завершення кладки частини фасаду і перед початком процесу схоплювання розчину, необхідно вискоблити розчин до глибини 8-10 мм за допомоги кельми, підрізаючи його літерою V. Після вискоблювання, фасад потрібно очистити за допомоги м'якої щитки.

2.8. По закінченню розшивки необхідно щиткою очистити фасад від пилу, яка залишилась після розшивки.

2.9. В разі виконання кладки з розшивкою, розшивка фасаду виконується як окремий процес після кладки всього фасаду і мінімум через 3 дні після вискоблювання розчину із швів.

Рекомендації при проведенні робіт по розшивці швів кладки:

2.9.1. При виконанні розшивки, потрібно бути дуже акуратними, щоб зайвий раз не забруднити фасад.

2.9.2. Використовуйте спеціальні розчини для розшивки, які призначені для зовнішніх робіт.

2.9.3. Розшивка завжди виконується з гори до низу.

2.9.4. Оптимально, коли зовнішній шар розшивки є утопленим не більш, як на 3 мм від поверхні цегли вглиб кладки.

2.9.5. Важливо, щоб ширина кельми для розшивки була вужче, ніж ширина прийнятого шву.

2.9.6. Після закінчення розшивки всього фасаду, необхідно м'якою вологою щіткою очистити його від дрібних шматочків розчину та легко оросити його водою. Чистку потрібно робити тільки після висихання швів. Очищати фасад потрібно тільки водою або, у випадку сильних забруднень (особливо залишків розчину) – дуже слабим розчином кислоти або спеціальними засобами. Очистку фасаду водою завжди виконують згори до низу. Очистка виконується наступним чином:

• Фрагмент фасаду потрібно рясно оросити водою.

• Очистити фрагмент фасаду чистою щіткою середній жорсткості, змочуючи її в розчині кислоти або спеціальних хімічних речовинах. Очищувати тільки поверхню цегли! Не очищуйте кислотою шви!

• В самому кінці потрібно весь фасад облити водою.

Вентиляція фасаду

Міркування:

В кожному фасаді існує точка роси (0°С — місце де відбувається перехід температури з мінуса в плюс, тобто точка утворення конденсату). Точка роси знаходиться або всередині конструкційного шару стіни (при відсутності теплоізоляції) або близько до зовнішньої поверхні теплоізоляційного шару. Конденсат, який з'являється таким чином, потрібно виводити за межі фасадної кладки, інакше буде замокати теплоізолятор та/або конструкційна кладка, що призведе до значного зниження опору теплопровідності стіни та появи грибків і плісняви всередині стіни.

Блакитним кольором показаний вентиляційний отвір, в який вставляють пластикову вентиляційну коробку. Пунктиром — гідроізоляційний фартух.

Загальний вигляд вентиляційної коробки. Коробки виконуються в різних кольорах, які імітують колір швів.

Варіант альтернативи вентиляційного коробу

Щоб зберегти стіну на протязі всього часу експлуатації в стіні виконується вентиляційна система, яка складається з двох складових:

• повітряного зазору (рекомендована ширина 10 см, при цьому відстань між теплоізоляційним шаром та фасадним шаром повинна дорівнювати 2-4 см — рекомендується 4 см),

• та вентиляційних отворів (незаповнені розчином вертикальні шви між цеглинами).

Головна ідея — вентиляційна система має вхід знизу та вихід зверху, при цьому рух повітря має бути безперешкодним (само з цієї причини забороняється забруднювати повітряний проміжок між фасадним та конструкційним або теплоізоляційним шарами стіни).

Виконання:

• Перед початком будівництва першого ряду фасадної кладки необхідно простелити фартух з бітумної маси (гідроізоляція), по якому конденсат буде безперешкодно стікати через вентиляційні отвори назовні. Аналогічно необхідно простилати гідроізоляційні фартухи над всіма пройомами. Рис. зліва.

• Вентиляційні отвори розташовують у першому ряді цегельної кладки безпосередньо на гідроізоляційному фартуху та в самому верхньому. Якщо висота стіни перевищує 6 м, додатково установлюється посередині ще один ряд вентиляційних отворів. Відступ від кутів стіни та пройомів до першого вентиляційного отвору не менше 25 см.

• По горизонталі отвори розташовуються на відстані 1 м. друг від друга, під пройомами, та над ними, також на відстані 1 м, але не менше ніж по 2 шт на пройом.

• По вертикалі отвори розташовуються безпосередньо друг над другом і ні в якому разі не в шахматному порядку.

Вимоги до вентиляційних отворів:

• Через отвір безперешкодно повинен самотоком виходити конденсат у вигляді рідини.

• Через отвір безперешкодно повинне проходити повітря (вхід і вихід).

• В отвір не повинні проникати комахи.

• Дощові осади не повинні проникати через отвір всередину кладки.

• Отвори повинні мати естетичний вигляд та максимально відповідати кольору швів.

Саме з цих причин ми рекомендуємо використовувати вентиляційні вставки у вигляді пластикових коробок, або в разі недоступності їх придбання самостійне виконання замінників цих коробок. Щоб зробити самостійно таку вентиляційну вставку потрібно згорнути в рулон відрізок пластикової армосітки (ширина відрізку 65 мм, довжина 20-25 см). 

Анкерування фасадного шару стіни

Закладний анкер

Забивний анкер з дюбелем

Укручуваний анкер з дюбелем

Закладка анкеру (а=6...8 см)

Види краплевідбійників

Міркування:

По-перше, фасадний шар стіни виконує тільки дві функції — захисну та декоративну. Тому фасадний шар повинен витримувати всі впливи атмосфери та зовнішні навантаження і в першу чергу вітрові навантаження.

В умовах помірного континентального і континентального клімату, який є характерним для України, Росії, Білорусі, та більшості Європейських держав, вітрові навантаження досягають 150 кгс/м.кв при штормовій погоді та 60-80 кгс/м.кв при поривах вітру.

Вітрові навантаження мають синусоїдальний розгойдуючий характер, який при великих навантаженнях має руйнівний характер для фасадного шару стіни. Тому до системи анкерування необхідно відноситись з великою відповідальністю.

По-друге, ми розглядаємо строк служби фасаду, який перевищує 100 років, тому до матеріалу, з якого виконується анкер та інші армуючі оснастки, пред'являються дуже жорсткі вимоги. Тому, бажано використовувати анкери, виконані в заводських умовах та відповідно сертифіковані.

Швидкість корозії конструкційної та вуглеродистої сталі у повітряно-крапельній середі складає 60-80 мкм на рік, цинку — 8-10 мкм на рік. таким чином, анкер зроблений з такої сталі перестає виконувати свою функцію вже через 30-40 років. Але, необхідно відмітити, що строк служби оцинкованої сталі в швах, виконаних на основі цементу, без доступу повітря значно більший, оскільки цемент створює лужну середу, яка захищає сталь від корозії.

Для анкерів найбільшу загрозу складає повільно-крапельна середа, яка є в повітряному зазорі, тому, на ту частину анкеру, яка знаходиться в цьому просторі діє дуже агресивне корозійне середовище. Оскільки анкер не має сенсу робити з різних матеріалів, його виготовляють з нержавіючої сталі (легірована сталь).

Вимоги до анкерів:

• Анкер виготовляють з нержавіючих сортів сталей.

• На фасад діють великі вітрові навантаження, в зв'язку з чим, анкер повинен характеризуватись великою стійкістю до стиску та розтягування. Одночасно з цим, анкер повинен виготовлятись з матеріалу з тостотнім ступенем еластичності, для того, щоб окремо переносити навантаження фасаду на конструкційну частину стіни. Надтверді анкери можуть привести до появи тріщин на фасадах (не дозволяючи, наприклад, при нагріванні сонцем переміщатися фасадному шару відносно конструкційного. В зв'язку з цим, анкери не можуть бути занадто великого діаметру. Тому рекомендований діаметр анкеру — 4 мм. При великих вітрових навантаженнях збільшується не діаметр анкеру, а їх кількість.

• Дюбель повинен бути зроблений з нейлону, як синтетичного матеріалу, який має достатній строк служби.

• На анкері має бути пластиковий краплевідбійник, який захищає замокання теплоізоляційного шару від конденсату, який скроплюється на стержні анкеру.

• Краплевідбійник виготовлюється з поліетилену.

• Оцинковану сітку для анкерування використовувати забороняється.

Виконання:

Кількість анкерів на 1 м.кв стіни залежить від: сили вітру на стіну; відстані від фасадного до конструкційного шару; сонячної освітленості і т.і.

Кількість анкерів розраховується індивідуально для кожної будівлі. Найчастіше використовується 5 анкерів на м.кв. В цьому випадку анкери розміщуються через кожні 50 см по горизонталі та 40-45 см по вертикалі. Додатково біля пройомів анкери розміщуються лінійно по 3 шт на пог.м. Анкери розміщуються не ближче 15 см від краю пройому і компенсаційних швів.

Розташування анкерів на фасадній площині

Розміщення компенсаційних швів

Відстань між горизонтальними компенсаційними швами: 1— для цегли шириною 12 см, яка повною площею спирається на фундамент — до 12 м; 2— для цегли шириною 12 см, яка не повною площею спирається на фундамент, або для цегли шириною 9 см, яка повністю спирається на фундамент — до 6-8 м.

Компенсаційні шви

В наших широтах влітку в яскравий сонячний день температура нагріву стіни досягає 80-85°С, що приводить до значних лінійних розширень фасадного шару стіни.

В зв'язку с цим виникає необхідність устаткування в стіні компенсаційних швів (шви, які не заповнюються розчином).

Найбільш розігріта сонячним випромінюванням стіна — західна, потім південна, східна та найменш розігріта — північна.

З метою оптимізації розподілу напруги в фасадному шару стіни необхідно розділити будівлю сіткою вертикальних і горизонтальних розшивок (компенсаційними швами). Концентрація напруги: кути будівель, зміна висоти основ, довгі або високі стіни, в місцях уступів стін, в місцях компенсаційних швів конструкційного шару стін.

Відстань між розшивками залежить від сонячного освітлення, матеріалу, з якого виконаний фасад та засобів посилення фасаду. На рисунку зліва схематично представлено розділ фасаду компенсаційними розшивками.

Місця виконання компенсаційних швів повинен розраховувати інженер-конструктор проекту.

Система посилення фасаду Merfor — це полуфабрикат, що представляє собою ламель з двох прутів діаметром 5 мм та довжиною 3 м, виготовлених з оцинкованої сталі та поєднаних між собою зварним з'єднанням синусоподібним прутом, виготовленого з того ж матеріалу. Ламелі виготовлюються шириною 30, 50, 100, 150, 200 та 280 мм.

Cистема Murfor — посилює традиційний та послаблений розчин в конструкційному та фасадному шарах стіни.

 

Призначення системи Murfor:

• запобігання появи тріщин;

• в парі із стременами дозволяє будувати перекриття над пройомами;

• знімає напругу вокруг пройомів за допомоги посилень підвіконь;

• дозволяє збільшити відстань між компенсаційними швами та часто дозволяє обходитись без них.

Загальний вигляд системи Murfor